Києво-Межигірський монастир

(не зберігся) (ХІІ - ХІХ ст.)

Існує декілька різних легенд і переказів щодо заснування монастиря. Згідно найбільш поширеного з них, монастир був заснований орієнтовно у 988 грецькими ченцями, що прийшли з Візантії із св. Михайлом - першим митрополитом Київським.
Документально підтвердженої дати заснування монастиря не існує. Також нічого не відомо про діяльність монастиря під час існування Київської Русі та окупації давньоруських земель татаро-монголами.
Найбільш вірогідно починати історію монастиря з ХІІ ст., коли за свідченням давньоруських літописів в Межигір'ї існувала божниця, яка, можливо, і поклала йому початок.

У 1482 монастир став жертвою набігу татар хана Менглі-Гірея.

Починаючи з 1520 монастир відновлюється.
У 1523 монастир перейшов під патронат польського короля і великого литовського князя Сигізмунда І. Крім цього, монастир отримував у свою власність землі і звільнявся від деяких податків.
Станом на 1555 в Межигір'ї діяли три церкви. Недалеко від монастиря, на Пекарницькій горі, було закладено ще й печерну церкву.

У 2 п. XVI ст. монастир то втрачав, то повертав собі права і землі, декілька раз він був пограбований.

На п. XVII ст. коштом нового ігумена монастиря Афанасія (протеже князя К. Острозького) замість старих занепавших храмів будуються нові. У 1604 зведена Надбрамна Петропавлівська церква, у 1609 - Трапезна Микільська, а у 1609-1611 - Преображенський собор.

У 1610 (за іншими даними - у 1609) Межигірський монастир дістав право ставропігії (церковної автономії).
У 1 п. XVII ст. монастир був одним з осередків антиуніатської боротьби на Україні.

 
Малюнок А. Вестерфельда, 1650ті.

Після зруйнування у 1660-их польсько-шляхетським військом Трахтемирівського монастиря, Межигірський монастир став "выйськовим" монастирем Січі і шпиталем для старих або поранених запорожців. На їхнє утримання Запорізька Січ передала у власність монастиреві земельні володіння та щорічно виплачувала значні грошові кошти.
У 1676 (за іншими даними - у 1690) замість згорілої у пожежі дерев'яної Преображенської соборної церкви коштом московського патріарха Іоакіма будується нова - мурована.
У 1678 при шпиталі на пожертви січового товариства було зведено Благовіщенську церкву.
З 1683 козацька рада наголосила запрошувати до січової Покровської церкви служителів саме з Межигірської обителі.
З 1691 монастирю підпорядковують найближчі до Січі монастирі: Лебединський, Самарський тощо.
На к. XVII ст. Межигірський монастир був одним з найбільш шанованих в Україні.

У 1703 була видана грамота Петра І, згідно якої Києво-Межигірський монастир втратив ставропігійний статус.
Відновлення ставропігії відбулося у 1710.

У 1717 в монастирі сталася сильна пожежа, яка знищила значну частину монастирських будівель.

У 1735 козаки, що утвердилися кошем на р. Підпільній, підтвердили "військовий" статус Києво-Межигірського монастиря.

У 1775 після знищення Катериною ІІ Запорозької Січі становище монастиря значно погіршилося.

Станом на 1777 в КиєвоМежигірському монастирі діяли п'ять церков: муровані Спасо-Преображенська і Петропавлівська, і дерев'яні Святодухівська, Микільська і Благовіщенська.

В 1786 монастир був закритий.

Навесні 1787 імператриця Катерина ІІ під час перебування у Києві побажала відвідати монастир. Однак за нез'ясованих обставин в ту ж ніч монастир згорів.

У 1796 біля монастиря німецький інженер Краніх знайшов копалини каолінової глини, придатної для виготовлення посуду.
В 1798 у приміщенні колишнього монастиря було засновано Межигірську фаянсову фабрику.

 
Києво-Межигірський монастир на малюнку Т. Шевченка, 1843.

   
Малюнки монастиря та фаянсової фабрики Солнцева Ф., 1843.

У 1884 фаянсова фабрика була закрита. Монастир був відновлений, а у 1894 був перетворений на жіночій. Проіснував до революції.

   
Києво-Межигірський монастир на дореволюційних поштівках.

У 1934-1935 будівлі монастиря були знищені радянською владою.
Після цього цю територію перевели на закритий режим і влаштували тут зону відпочинку партійної номенклатури.

Територія монастиря закрита і зараз, вона огороджена високим забором і охороняється. Тут розташовані дачі, підпорядковані Кабінету Міністрів.
За межами закритої території розташоване тільки широко відома Дзвонкова криниця.

 
Дзвонкова криниця. Фото 2005.