Києво-Межигірський монастир
(не зберігся) (ХІІ - ХІХ ст.)
|
|
|
|
|
Київська обл., Вишгородський р-н, Нові Петрівці с. , |
|
|
Статус: |
Не визначено |
|
|
Стиль: |
Не визначено |
|
|
Тип: |
Культові |
|
Існує декілька різних легенд і
переказів щодо заснування монастиря. Згідно найбільш поширеного з них,
монастир був заснований орієнтовно у 988 грецькими ченцями, що прийшли
з Візантії із св. Михайлом - першим митрополитом Київським. Документально
підтвердженої дати заснування монастиря не існує. Також нічого не
відомо про діяльність монастиря під час існування Київської Русі та
окупації давньоруських земель татаро-монголами. Найбільш вірогідно
починати історію монастиря з ХІІ ст., коли за свідченням давньоруських
літописів в Межигір'ї існувала божниця, яка, можливо, і поклала йому
початок.
У 1482 монастир став жертвою набігу татар хана Менглі-Гірея.
Починаючи з 1520 монастир відновлюється. У
1523 монастир перейшов під патронат польського короля і великого
литовського князя Сигізмунда І. Крім цього, монастир отримував у свою
власність землі і звільнявся від деяких податків. Станом на 1555 в Межигір'ї діяли три церкви. Недалеко від монастиря, на Пекарницькій горі, було закладено ще й печерну церкву.
У 2 п. XVI ст. монастир то втрачав, то повертав собі права і землі, декілька раз він був пограбований.
На п. XVII ст. коштом нового
ігумена монастиря Афанасія (протеже князя К. Острозького) замість
старих занепавших храмів будуються нові. У 1604 зведена Надбрамна
Петропавлівська церква, у 1609 - Трапезна Микільська, а у 1609-1611 -
Преображенський собор.
У 1610 (за іншими даними - у 1609) Межигірський монастир дістав право ставропігії (церковної автономії). У 1 п. XVII ст. монастир був одним з осередків антиуніатської боротьби на Україні.
Малюнок А. Вестерфельда, 1650ті.
Після зруйнування у 1660-их
польсько-шляхетським військом Трахтемирівського монастиря, Межигірський
монастир став "выйськовим" монастирем Січі і шпиталем для старих або
поранених запорожців. На їхнє утримання Запорізька Січ передала у
власність монастиреві земельні володіння та щорічно виплачувала значні
грошові кошти. У 1676 (за іншими даними - у 1690) замість згорілої у
пожежі дерев'яної Преображенської соборної церкви коштом московського
патріарха Іоакіма будується нова - мурована. У 1678 при шпиталі на пожертви січового товариства було зведено Благовіщенську церкву. З 1683 козацька рада наголосила запрошувати до січової Покровської церкви служителів саме з Межигірської обителі. З 1691 монастирю підпорядковують найближчі до Січі монастирі: Лебединський, Самарський тощо. На к. XVII ст. Межигірський монастир був одним з найбільш шанованих в Україні.
У 1703 була видана грамота Петра І, згідно якої Києво-Межигірський монастир втратив ставропігійний статус. Відновлення ставропігії відбулося у 1710.
У 1717 в монастирі сталася сильна пожежа, яка знищила значну частину монастирських будівель.
У 1735 козаки, що утвердилися кошем на р. Підпільній, підтвердили "військовий" статус Києво-Межигірського монастиря.
У 1775 після знищення Катериною ІІ Запорозької Січі становище монастиря значно погіршилося.
Станом на 1777 в КиєвоМежигірському
монастирі діяли п'ять церков: муровані Спасо-Преображенська і
Петропавлівська, і дерев'яні Святодухівська, Микільська і
Благовіщенська.
В 1786 монастир був закритий.
Навесні 1787 імператриця Катерина
ІІ під час перебування у Києві побажала відвідати монастир. Однак за
нез'ясованих обставин в ту ж ніч монастир згорів.
У 1796 біля монастиря німецький інженер Краніх знайшов копалини каолінової глини, придатної для виготовлення посуду. В 1798 у приміщенні колишнього монастиря було засновано Межигірську фаянсову фабрику.
Києво-Межигірський монастир на малюнку Т. Шевченка, 1843.
Малюнки монастиря та фаянсової фабрики Солнцева Ф., 1843.
У 1884 фаянсова фабрика була закрита. Монастир був відновлений, а у 1894 був перетворений на жіночій. Проіснував до революції.
Києво-Межигірський монастир на дореволюційних поштівках.
У 1934-1935 будівлі монастиря були знищені радянською владою. Після цього цю територію перевели на закритий режим і влаштували тут зону відпочинку партійної номенклатури.
Територія монастиря закрита і
зараз, вона огороджена високим забором і охороняється. Тут розташовані
дачі, підпорядковані Кабінету Міністрів. За межами закритої території розташоване тільки широко відома Дзвонкова криниця.
Дзвонкова криниця. Фото 2005.
Источник: |